Яскравий відпочинок в Берегово

Чесно кажучи, такої класної відпустки у мене не було вже давненько. Все якось не виходило відпочити так, щоб була користь і душі, і тілу. А Закарпаття, куди ми вирушили за рекомендацією подруги моєї дружини, навіть перевершило мої очікування. За якихось сім днів я побачив стільки нового і набрався таких класних і незабутніх вражень, описати які, боюся, не вистачить відведеного мені в цій статті місця. Ну, давайте про все по порядку.

Отже: чому саме Закарпаття?

Я не люблю смажитися і знемагати від неробства під палючим сонцем на морі. Та й, чесно кажучи, зміцнити здоров'я і відновити сили хотілося набагато більше. А в цьому регіоні я ще ніколи не був. До того ж ті місця, куди ми вирішили поїхати з дружиною, унікальні, неповторні і цілющі. Переглянувши численні готелі Закарпаття, ми вирішили відправитися в саме, напевно, європейське і самобутнє місто України - курорт Берегово.

Що ми знали про Берегово до поїздки?

Що це невелике містечко, яке знаходиться недалеко від Мукачева, в 5 кілометрах від угорського кордону. Там-смачна угорська кухня, місцеве вино і в першу чергу відоме термальне джерело, куди стікаються сотні людей з усієї України.
Зрозуміло, що ще вдома ми провели розвідку і з'ясували, що готелі в Берегово, приємно дивують широким переліком послуг, а ціни значно нижчі, ніж в інших аналогічних курортах. Останнім часом кількість туристів в регіоні значно зросла, тому вірним кроком було бронювання готелю заздалегідь. Як ми згодом дізнались від інших відпочивальників по приїзді на курорт знайти вільне місце в хорошому готелі було вкрай важко.

Ще одна перевага подорожі в Берегово - нагода проїхати усе Прикарпаття, Карпати та Закарпаття таким чином можна насолодитись вражаючими пейзажами української природи. Особливе враження залишили залізничні мости, побудовані на великій висоті в горах. Зараз на телелеекранах часто миготить реклама одного з операторів мобільного зв'язку, в якій провідники поїздів зізнаються в любові один одному. Так от, все це знімалося саме там – в Закарпатті, а станцію, де звучить «Я кохаю тебе», ми також проїжджали. Ще я помітив, що переїзди і станції охороняються озброєними людьми, що, втім, вже не викликає подиву. Хвилин за 15 до Мукачево, проїжджали станцію «Карпати», звідки можна легко дістатися до прекрасного парку, на території якого розташовується знаменитий замок Шенборна та санаторій з цілющим «Джерелом краси». Ми тут же, не змовляючись, вирішили, що обов'язково сюди повернемося.
У Мукачеві також є своя головна визначна пам'ятка – замок Паланок, який ми спочатку збиралися відвідати. Але це пізніше.
Поки потрібно було дістатися до Берегово, що було нескладно, оскільки таксисти тут же на залізничному вокзалі наполегливо пропонують свої послуги. Ціна в 25 гривень з людини нас не збентежила. І приблизно через 25 хвилин, з вітерцем подолавши відстань в 35 кілометрів, ми під'їхали під заздалегідь заброньований нами готель Жайворонок Берегово, який, як виявилося, є основним місцем відпочинку туристів в цьому містечку.

Що цікавого в Берегово?

Вся справа в тих самих цілющих термальних джерелах, про які я писав на початку цієї розповіді. Але спершу про саме місто. Після ближчого знайомства виявилося, це містечко, де зараз проживає трохи більше 25 тисяч жителів, протягом багатьох століть було вотчиною угорських королів. Як наслідок, сьогодні Берегово – єдине українське місто, більшість населення якого – угорці.
Про давню історію міста свідчить те, що по ряду історичних джерел тут за часів Римської імперії було прикордонне поселення римлян.
В XI столітті в Берегово господарював угорський феодал Ламперт, який і вважається його засновником. У XVII столітті місто знаходився в підпорядкуванні у правителя Трансільванії Габора Бетлена, в палаці якого «Графський двір» зараз діє історичний музей, з численними експонатами якого нам пощастило познайомитися. З XVIII і до початку XX століття Берегово – це володіння австро-угорської графської династії Шенборн. Місто відігравало велику роль у визвольній антигабсбурзькій війні князя Ференца Ракоці. 22 травня 1703 року саме на центральній площі Берегова було розгорнуто прапор повстання. Входило місто і до складу Чехословацької Республіки, в червні 1945 року Закарпаття, а разом з ним і Берегово увійшли до складу Радянської України.
У 1991 році Берегівський район отримав статус окремого угорського автономного округу. А у вересні 2012 року члени міської ради прийняли рішення надати угорській мові статус регіональної. В даний час тут абсолютно нормально співіснують українська та угорська мови. Місцеві жителі досі іменують своє місто на угорський манер: Берегсас. А знайомі нам з дитинства назви вулиць, які можна знайти практично в будь-якому українському місті, виглядають тут екзотично: Sevcsenko utca, наприклад, означає «вулиця імені тараса Шевченка». Втім, більшість вулиць названі в честь відомих угорських діячів: Шандора Петефі, Лайоша Кошута, Габора Бетлена. Є Угорський національний театр імені Ійєша. На меморіальних дошках – вінки з угорськими прапорцями. Цікаво, що на будівлі, де зараз розташовується міська поліція Берегово, раніше проживав один із знаних угорських поетів і журналістів. Так от, самі ж копи встановили меморіальну дошку на честь знаменитого земляка з його цитатою про те, що центром всесвіту є те місце, де людина народилася, його мала батьківщина.

Відпочинок в Берегово - релігійні та культурні особливості міста

Якщо говорити про релігійні пристрасті місцевих жителів, то найбільший храм в місті, розрахований на 1 тисячу 100 чоловік, лютеранський. Взагалі тут дуже багато храмів. Щоранку, о 7 ранку, нас будив церковний дзвін, який закликав віруючих йти на ранкову молитву. До речі, там дуже толерантно ставляться до різних віросповідань, а тому цілком мирно сусідять греко-католицький храм і православна церква. Є старовинна синагога, яку зараз реставрують. Ми стали свідками, як у день Яблучного Спаса люди з ранку потягнулися до церкви у святковому вбранні. Так у нас буває тільки на Великдень. А ще в одному з храмів я побачив табличку, де було чітко вказано: в який час і якою мовою – церковно-слов'янською, угорською чи українською – проводитиметься богослужіння.

До речі, на багатьох вітринах магазинів і кафе трохи нижче режиму роботи можна побачити напис: «за К.ч. ». Це означає, що заклад працює за такими годинами за київським часом. Виявляється, навіть час тут свій, "Закарпатський" (мінус одну годину від київського). Тож гостям Берегова гарантована повна ілюзія перебування в Угорщині, але з українським акцентом. Наприклад, в місті, на почесному місці, встановлено пам'ятний знак на честь 175-річчя з дня народження Тараса Шевченка, а дітей місцеві жителі намагаються віддавати не в угорські, а в українські школи. На питання: а навіщо їм освіту українською мовою, нам відповідали, що угорську діти і вдома вивчать, а ось державну мову потрібно знати. В Берегово є одна російська, 2 українські, 3 угорські середні школи, одна українська і одна угорська гімназії, професійно-технічне і медичне училища. Нещодавно відкрито філію угорського педагогічного інституту Ньіредьгаза, розташованого в красивому приміщенні колишнього палацу комітатського суду, побудованого в 1909-му році.
Храми і старі будівлі тут мають неповторну і оригінальну архітектуру. Наприклад, колишнє казино. Колись воно вважалося центром культурного життя міста, тепер всередині влаштувалися не менш знаменитий ресторан і готель Золота Пава.

Примітно, що кафе і ресторани в Берегово розташовані на кожному розі. У багатьох з них подають коронні мадярські страви: наваристий м'ясний суп бограч, а також боб-гуляш і холаслей (угорську юшку). Бограч насправді – це простий казанок з ручкою, який угорці брали з собою в походи. А сам суп в чомусь схожий з наш борщ, тільки без буряка і моркви, проте обов'язковою присутністю жирної яловичини, свинячого бекону, картоплі, помідорів, часнику, паприки і солодкого зеленого перцю. Каву тут подають, зварену за найбільш незвичайними рецептами. Наприклад, кава по-віденськи коштує 16 гривень, але до самої кави ще потрібно дістатися через дуже насичений шар смачних збитих вершків. За саму звичайну каву в кафе, розташованому в центрі Берегово, я віддав 8 гривень, але її смак і аромат пам'ятаю досі. Такої кави в рідному Калуші не пробував ніде.

Виноробна історія Берегово

Берегово - ще й місто виноробства. Воно розкинулося на берегах річки Верке, яка з'єднує найстаріший в Закарпатті кам'яний міст, побудований в 1853 році, підніжжя гір та схили яких засаджені виноградниками. Спілкуючись з господарями свого тимчасового притулку, ми змогли переконатися, що в кожній сім'ї неодмінно є свої рецепти приготування вина. Причому кожен стверджує, що у нього вино найароматніше і найсмачніше.

У місцевому історичному музеї, який знаходиться в побудованому в 1629-му році колишньому палаці сім'ї Бетлені, є навіть спеціальний відділ, присвячений виноробству. Тут можна дізнатися про історію виноробства Берегівщини і придбати оригінальні сувеніри у вигляді найрізноманітніших пляшечок з вином, призначених для різних урочистостей. Там навіть є спеціальні заповіді для любителів вина.

Раніше місто славилося своїм місцевим винним заводом, який, на жаль, зараз не працює. По дорозі до термального басейну ми щодня проходили парк під охороною, де в колишній резиденції графа Шенборна розташовувалася відома винокурня. Сам винний завод дуже схожий на казковий замок, де є високі стіни з очницями вікон і вежа з гострим дахом. Але тут, як нам здалося, вино вже не виробляють. Втім, всі бажаючі мають можливість оглянути Легендарні винні льохи і спробувати найкращі сорти вина.
Зробити це можна в тому ж комплексі готелю Жайворонок. Бажаючим відвідати винний дегустаційний зал демонструють підвал довжиною 50 метрів, якому більше 300 років. Це практично Останній Вцілілий підвал зі знаменитого на всю Європу Берегівського підвального ряду. Стіни підвалу покриті тонким шаром благородної цвілі. Згідно з народними переказами, такі підвали видовбували вручну полонені після вдалих походів місцевими князями турки. А ось домашнє сухе червоне вино в Берегово продається практично на кожному розі за ціною від 15 до 20 гривень за літр. При цьому за один кілограм білого великого винограду просять 15 гривень.

Особливості відпочинку

Життя в місті десь після 18.00 немов завмирає. Магазини та й кафе тут закриваються досить рано. Молоді так взагалі ввечері нікуди себе дівати. У соляній печері вдалося поговорити з молодою парою з Білорусі, вони розповідали, що їм з точки зору оздоровлення все подобається, а от потусити ввечері не виходить.

Термальні басейни в Берегово

Найпершим тут для людей був відкритий басейн, який знаходиться на перехресті вулиць Мукачівської і Корятовича, на території навчально-спортивної бази «Закарпаття», що працює ще з 1967 року. Свого часу тут відпочивали і набиралися сил перед змаганнями олімпійці з усього Союзу. Тепер поніжитися в цілющих хлоридно-натрієвих водах можуть і прості смертні. Причому навіть взимку. Заповнюється басейн з гейзера півторакілометрової глибини, кремнієво-азот-вуглекисло-хлоридно-натрієвими водами високої мінералізації, які винищують більшість мікробів. Водичка, до речі, має температуру близько 50 градусів за Цельсієм. Правда, в басейні вода охолоджується приблизно до 30 градусів. Через специфіку води, в басейні не рекомендується проводити більше двох годин на добу.
Але в помірних дозах ці ванни особливо корисні для людей з проблемами:

• опорно-рухового апарату,
• при серцево-судинних та урологічних захворюваннях,
• гіпертонії,
• захворюваннях нервової системи,
• ожирінні,
• цукровому діабеті,
• подагрі,
• гаймориті,
• бронхіті,
• бронхіальній астмі,
• а також для зміцнення імунітету і реабілітації організму.

Хочу особливо підкреслити, що це скоріше не лікування, а профілактика і зміцнення організму. У чому я переконався на власному досвіді.
Але цей перший берегівський басейн ми відвідали тільки один раз, більше для порівняння. Ціна тут найменша (40 гривень на годину і 100 гривень на цілий день), але умови аж надто совкові. Роздягальні невеликі, а шафки для речей можна і не закривати. До того ж для того, щоб потрапити в басейн, потрібно після душової пройти або проплисти по водному коридору. Сам басейн звичайний спортивний 50-метровий і досить глибокий. Але в такій-то насиченій воді особливо не поплаваєш. Ось і тісняться люди там, де є дрібна ділянка, або в двох дитячих «жабниках», розташованих по сусідству. Лежаки входять у вартість перебування, але їх займати не дуже-то і хотілося.

Рятувальники присутні і пильно стежать, щоб ви не ходили босоніж, що вже насторожує. Для того, щоб пізнати всі принади сауни (30 грн./год), масажу (120 грн. загальний, спини - 60 грн., комірцевої зони і ніг – 30 грн.), потрібно виходити з комплексу і записуватися окремо. Коротше, години перебування тут цілком вистачило, щоб зрозуміти всі переваги нещодавно відкритого оздоровчого комплексу готелю Жайворонок, який ми відвідали відразу ж в перший день.

Термальний басейн Жайворонок

Саме тут ми проводили практично весь відведений для оздоровлення час. Тут за дві години потрібно було заплатити по 70 гривень за особу, а цілий день перебування коштує 140 гривень з одного відвідувача. Температура води – 31-33 градуси. Також ми відчули на собі всі переваги гідромасажу, гейзера і невеликого водоспаду.

В окремому куточку басейну обладнане так зване джакузі, де температура води становить 42-45 градусів, але тут бажано перебувати не більше 5-7 хвилин. В тому ж приміщенні знаходяться фінська сауна, турецька лазня, масажні кабінети.